вівторок, 26 червня 2012 р.

З приходом до школи шестирічних дітей питання щодо навчання письма ліворуких дітей отримало величезну активність. Вчителі все більше і більше переконуються, що перенавчання малят згубне для їх здоров'я, психічної поведінки тощо.
Згадуючи школу 15-річної давнини варто визначити наступні зміни, які відбулися в процесі навчання та ставлення до шульги:
• приділяється більше уваги до проблем ліворукої дитини, до її сприйняття світу;
• на відміну від минулого вчителі не намагаються будь-що перевчити учня, застосовуючи каральні методи: биття по руках, прив'язування руки, одягання рукавиць, замальовування крейдою тощо;
• вчителі намагаються повернутись обличчям до проблеми шульги, використовуючи хоча б відомі їм методи навчально-виховного процесу;
• якщо в минулому в процесі вивчення нової букви учитель в кращому випадку давав зауваження до дитини-лівші (тим самим піднімав її на сміх перед класом), то зараз він намагається допомогти учню впоратись із труднощами в техніці написання.
Та як навчити шульгу впоратись із виконанням гігієнічних вимог, необхідних при письмі: посадка, положення зошита, рук і т.д. Вимоги до ліворуких школярів значно відрізняються від вимог, що ставляться до дітей, які пишуть правою рукою.

Дидактичні ігри на уроках письма

Борисова Людмила Володимирівна,
вчитель початкових класів
Уманської загальноосвітньої
школи І – ІІІ ступенів №5 ім. В.І.Чуйкова


ДИДАКТИЧНІ ІГРИ НА УРОКАХ ПИСЬМА У 1 КЛАСІ 

Щоб донести красу рідної мови до кожного першокласника, викликати бажання оволодіти нею досконало, необхідно підтримувати стійкий інтерес до вивчення граматики, мовних явищ. Зробити цей процес цікавим, захоплюючим допоможуть дидактичні ігри. Учням подобаються ті види навчальної діяльності, які дають їм матеріал для роздумів, можливість виявляти ініціативу і самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості та творчості. Найвільніше діти себе почувають і розвиваються у грі, де найсприятливіша атмосфера для спілкування.


ЗВУКИ І БУКВИ

«ВПІЙМАЙ ЗВУК»
Учитель називає ряд слів. Якщо учень почує потрібний звук, то плескає в долоні. (Слова добираються так, щоб звук був у різних позиціях).

Дидактичні ігри на уроках читання у 1 класі

Борисова Людмила Володимирівна,
вчитель початкових класів
Уманської загальноосвітньої
школи І – ІІІ ступенів №5 ім. В.І.Чуйкова

ДИДАКТИЧНІ ІГРИ НА УРОКАХ ЧИТАННЯ У 1 КЛАСІ 

Важливою передумовою успішного навчання молодших школярів є зацікавленість. Завдання вчителя початкових класів не лише навчати, а й пробудити у дітей емоційне задоволення, радість від отриманих знань і від самого процесу їхнього засвоєння. В реалізації цього завдання особливої уваги заслуговує ігрова діяльність.
Використання ігор на уроках читання сприяє позитивному ставленню до навчання, потребує від дитини кмітливості, уваги, вчить витримки, виробляє вміння швидко орієнтуватися і знаходити правильне рішення. Колективні ігри згуртовують дітей, сприяють формуванню дружніх взаємин між ними.


ІГРИ БУКВАРНОГО ПЕРІОДУ
1клас

«МОЗАЇКА»
Учням роздаються картки зі складами червоного, синього, зеленого кольору. Склади перемішані. З них треба скласти слова, де перший склад червоного кольору, другий – синього, третій – зеленого. Н – д: руч, ка; О, ля; ма, ши, на; бі, лоч, ка; пар, та; квіт, ка; …

пʼятниця, 11 травня 2012 р.

Я - частинка нашого класу


КОНСПЕКТ ЗАНЯТТЯ ДЛЯ 1 КЛАСУ

Мета: сприяння адаптації першокласників до шкільного навчання.
Завдання:
 Зменшити тривожність дітей у перші дні навчання в школі;
ü
 Допомогти дітям познайомитись один з одним;
ü
 Сприяти встановленню дружніх стосунків.
ü
Обладнання: велике серце з цупкого картону, маленькі паперові серця рожевого кольору (2-3 на кожну дитину), клей, м’яка іграшка – серце, кольорові олівці.
Тривалість: 30-40 хв.

Форми і прийоми оцінювання навчальної діяльності першокласників


1. Схвалення, підбадьорювання, зауваження виражені словесно й за допомогою міміки, жесту, модуляції голосу, аплодисментів.
2. Розгорнуте словесне одівання виконаної роботи.
3. Перспектива й відстрочена оцінка (роз’яснення за яких умов учень може досягти успіху).
4. Аргументована само- і взаємоперевірка.
5. Виставка дитячих робіт із будь-якого виду діяльності (зошити, вироби, малюнки). Оцінювання здійснюється самими учнями .
6. Ігрова оцінка – нагородження переможців різними ігровими атрибутами (медалі «Кмітливий математик», «Обдаровані пальчики», «Читайлик», «Чарівна ручка», «За старання і уважність», «За успіхи», «Найкращий співак», «Юний артист»).
7. «Золотий стілець» (відзначення активності учнів на уроці, творчі, нестандартні відповіді).
8. «Веселковий стілець» (самооцінка результатів своєї роботи учнями, фіксація емоційного стану першокласників).
9. Папка «пошани» (інформація про ефективність роботи в зошиті, шляхи досягнення успіху).
10. Скарбничка успіхів (фотоальбом).
11. Книжечка першокласника (фішками фіксується досягнутий учнем рівень сформованості компетентності).

Маєш терпіння - прийде уміння (цікаві ідеї щодо оцінювання першокласників)

       «Дати дітям радість праці, радість успіху в навчанні, збудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності – це перша заповідь виховання. У наших школах не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здатні.
         Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися», - так казав великий педагог В. О.Сухомлинський.

           Розпочинаючи заняття з першокласниками, я прийшла до висновку, що нічого так не впливає на відчуття власного успіху, як можливість кожної дитини взяти участь у грі і проявити свою особистість.
           Як це зробити, як втілити в життя цей «благородний» задум? На прикладі свого маленького відкриття, можу поділитися з усіма вами радістю: сьогодні до мого класу з нетерпінням та великим, гарячим бажанням спішать не тільки мої маленькі «чомусики», але і їхні батьки, і не було ще жодного дня, коли б вони, приводячи та забираючи своїх дітей зі школи, проминули стенд «Наші успіхи – наші перемоги». Що то за такий чарівний стенд, я зараз вам і розкажу.

вівторок, 24 квітня 2012 р.

Ведемо дитину у перший клас. Поради психолога.

         Підготовка до школи – процес і урочистий, і хвилюючий одночасно. І не тільки для малюка, який вже через місяць стане "дорослим" школярем, але і для його мами і тата. Часом більше самих першокласників хвилюються їхні батьки, які мучаться думкою, чи готовий їх синок чи донька до першого класу. До того ж напередодні школи майбутні першокласники нерідко задають їм питання, на які складно відповісти навіть дорослому.
         Саме тому ми постаралися відповісти на "недитячі" питання майбутніх першокласників і дати поради батькам про те, як підготувати дитину до шкільного життя. Поданий матеріал пропонується для батьків майбутніх першокласників та для шкільних психологів і вчителів початкових класів для роботи з батьками.

Влаштуйте прогулянку до школи. Обов'язково проведіть дитині невелику екскурсію до школи: походіть по двору і навколо неї, а потім увійдіть всередину. Бажано показати дитині, в якому класі вона буде вчитися, де знаходиться туалет (до речі, якщо дитина привчена ходити в туалет тільки вдома, то не буде зайвим під час прогулянок по місту поводити її в громадські туалети) та їдальня. Періодично можна ходити гуляти до школи, граючи по дорозі у щось. Так дорога до школи буде завжди викликати хороші асоціації у малюка.

Збирайте портфель та одягайте форму. Непогано кілька разів за місяць потренувати збори до школи: нехай першокласник самостійно надіне шкільну форму. Потім мама або тато, розкидавши його шкільне приладдя по підлозі, покаже, як збирати портфель і що куди класти.

субота, 24 березня 2012 р.

Здоров'я першокласника

Здоров’я першокласника

    Для дитини вступ до школи – це стрес. Дуже багато нового й незвичного побачить вона у школі. Особливість сьогоднішніх дітей, які прийшли до першого класу, - це швидка втомлюваність. На першому уроці вони відверто позіхають, на третьому – лежать на партах. Чим ми, дорослі, можемо допомогти дитині? Головне завдання батьків і вчителів – стимулювати позитивні емоції дитини, що дозволить не тільки підвищити її інтерес до навчання, а й зберегти здоров’я.

    Крім складного адаптаційного періоду, першокласникові потрібно впоратися з безліччю інших, не менш складних проблем.
    По-перше, значно збільшується навантаження на опорно-руховий апарат дитини. Багато годин у школі та вдома вона проводитиме сидячи за партою. Порушення постави може призвести до значних проблем зі здоров'ям: сколіоз, кіфоз, лардоз, остеохондроз - це неповний перелік проблем, з якими може зіткнутися першокласник. Тому необхідно спрямувати всі сили на профілактику цих хвороб. Фізкультура, фізкультурні паузи між уроками, повноцінне харчування, ортопедичний рюкзак, парта, що «зростає» разом із дитиною, - це не розкіш, а життєва необхідність.

Група здоров'я дитини

Поцікавтеся, до якої групи здоров’я відноситься ваша дитина
1 вересня треба прийти до школи з довідкою, в якій вказана група здоров'я дитини. Справа в тому, що шкільні заняття фізкультурою - це величезне навантаження на організм, що росте, і ви повинні бути впевнені, що вашому малюкові вона під силу. Залежно від стану здоров'я з самого народження всі діти діляться на групи, і для кожної з них повинні бути розроблені свої фізичні навантаження. Зрівнювати всіх дітей у класі не можна: те, з чим легко справляється дитина з I групою здоров'я, зовсім не під силу дитині III-V групи.
Група I - діти здорові, з нормальним психічним розвитком і що хворіють не частіше 3-4 разів на рік. Діти цієї групи не мають вад розвитку або інших порушень внутрішніх органів.
Група II - діти здорові, але які можуть мати невеликі проблеми зі здоров'ям, наприклад, дитина може страждати алергічним захворюванням або мати зайву вагу. Також - діти з хронічними захворюваннями в стадії стійкої клініко-лабораторної ремісії (не менше 3-5 років) або частими ГРЗ.
Група III - діти з хронічними захворюваннями або вродженими вадами розвитку з періодами загострення.
Група IV - діти, які мають значні відхилення у стані здоров'я зі зниженими функціональними можливостями.
Група V - це найважча група здоров'я: діти, хворі на хронічні захворювання зі значно зниженими функціональними можливостями, інваліди.
 

четвер, 15 березня 2012 р.

9 способів допомогти дитині з нетерпінням чекати 1 вересня

1. Знайомимося з територією
Як правило, територія школи не огороджена так, як територія дитячого садка і погуляти там можна без особливих проблем. Пройдіться з малюком, подивіться на будівлю, на спортивний майданчик. Періодично ходіть тією дорогою, якою потрібно буде дитині ходити кожен день в школу.

2. Знайомимося з класом
Швидше за все у вас буде можливість перед початком навчального року відвідати школу і клас, в якому буде навчатися ваш першокласник. Так само можете допомогти класному керівнику приготувати клас до першого вересня.

3. Позитивні історії - позитивний настрій
Читайте з малюком казки про школу, про те, як дітки там навчаються. Зараз дуже популярні казки про лісові школи. Дуже позитивні і навчальні оповідання.

4. У школі багато цікавого
Розкажіть дитині, що в школі набагато більше цікавих занять, ніж просто уроки. Є заняття музикою, де можна співати, малювання, художня праця, спортивні заняття, а також захоплюючі поїздки і походи всім класом. 


5. Шкільні обіди
За тиждень до початку занять обговоріть зі своєю дитиною, що б вона хотіла їсти на обід. Звичайно, у кожній школі є безкоштовні обіди для учнів молодшої школи, але, з певних причин, багато батьків від них відмовляються. Запитайте малюка, що йому покласти з собою - бутерброд, круасан, сендвіч або щось інше. Не забудьте про ласощі на десерт. Все буде в кілька разів смачніше, якщо упаковано в спеціальну коробочку для шкільних обідів, яку можна без проблем купити. 

6. Знайомимося з однокласниками
Добре, якщо разом з вашою дитиною в одному класі будуть вчитися і інші дітки, яких вона знає. Але якщо таких немає, то варто з ними познайомиться або на підготовчих заняттях, або за кілька тижнів до занять, коли вчитель буде збирати батьків з дітками для знайомства. 

7. Розкажіть про свої шкільні роки
Впевнена, у кожного з нас є кумедні і цікаві історії зі свого шкільного життя, про які можна згадувати дуууже довго. Так чому б не поділитися ними зі своєю дитиною? Адже школа - це не страшно, це весело і захоплююче. 

8. Шкільна форма
Дозвольте своїй дитині самій вибрати шкільну форму, в якій їй захочеться ходити. Звісно, враховуючи шкільні вимоги. 

9. Збираємо портфель
Обов'язково разом з дитиною вибирайте шкільне приладдя, адже саме їй ними користуватися. А потрібно купувати дуже багато: портфель, пенал, зошити, олівці та багато іншого шкільного приладдя, без яких неможливо навчання в школі. 



За матеріалами mamaclub.ua

Скоро до школи. Як налагодити відносини з учителем і навчитися прощатися з дитиною без сліз?

Першокласникам важко звикнути до нового колективу, нового розпорядку дня... Як допомогти маляті адаптуватися і не плакати при розставанні з мамою, як знайти спільну мову з першою вчителькою – про все це ми розповімо в ще одній статті з циклу "Скоро до школи!"

Як навчитися прощатися з дитиною без сліз?

Не затримуйтесь
Чим на довше ви розтягуєте момент прощання - тим важче розлучитися. Скажіть малюкові, що ви будете його чекати біля школи / роздягальні / класу, щоб забрати додому після уроків. Ідіть відразу, як тільки попрощалися і побачили однокласників вашого малюка.

Створіть свій власний ритуал
Можете щоранку цілувати малюка перед тим, як розвернутися і піти. Або можна обійняти і поцілувати. Головне, щоб після певної дії ви йшли. Так і дитина буде готова, що після цього мама йде, і вам буде спокійніше.

Візьміть з собою друга з дому
Зазвичай вчителя першокласників дозволяють приносити з собою в школу улюблену іграшку. Але за умови, що грати нею можна буде тільки на перерві. Запитайте класного керівника своєї дитини, чи можна принести "друга" з дому, щоб було не так страшно? Головне, не беріть найулюбленішу іграшку, тому що ніколи не будете впевнені в тому, що принесете її цілою і неушкодженою додому.

Придумайте систему винагороди
Можна ставити в календарику навпроти кожного навчального дня смайлик: веселий - якщо дитина посміхаючись йде в клас; сумний - якщо малюк вередує і ниє. Наприкінці тижня за певну кількість усміхнених смайликів можна винагороджувати дитину походом в парк, морозивом, або чимось ще, на ваш розсуд.

Зустрітися з однокласниками
Коли ви можете назвати однокласників вашої дитини на ім'я, то школа стає більш знайомою і безпечною в уявленні дитини. 

Як налагодити хороші відносини з учителем вашої дитини?

Залишайтеся на зв'язку
У кожного з батьків повинен бути телефон вчителя і навпаки. Про всяк випадок. Ви можете періодично телефонувати вчителю для того, щоб дізнатися, як справи у вашої дитини в навчанні і по поведінці, якщо немає можливості поспілкуватися "наживо".

Приймайте активну участь в житті класу
Супроводжуйте дітей з учителем на колективні поїздки, походи, відвідування театрів, музеїв і т.д. Можете взяти на себе зобов'язання організувати один з таких заходів. Якщо ви не можете взяти на себе ці зобов'язання, запитайте у вчителя, що ви можете зробити, щоб якось приймати участь в житті класу і допомогти вчителеві. 

Будьте відкриті для критики
Постарайтеся адекватно сприймати критику вчителя в бік своєї дитини. Є моменти, які класний керівник бачить краще ніж ви. Вислухайте, поговоріть із своєю дитиною, а потім робіть висновки. 
За матеріалами mamaclub.ua

субота, 10 березня 2012 р.

Заняття з математики "В гості до Неділі"

Мета: виховувати зосередженість, самостійність; розвивати логічне мислення, кмітливість; закріпити знання про дні  тижня і  геометричні фігури; повторити лічбу в межах 10; продовжувати розв'язувати задачі  на додавання   віднімання.
Демонстраційний матеріал: макет  іграшкового поїзду, ведмідь-машиніст, номери на вагонах, набір картин  з геометричних фігур, макет лісової  галявини,  іграшкові звірі , макет плодових дерев, іграшковий молоток.
Роздатковий матеріал: набір геометричних фігур, набір цифр до 10, картинки звірів,  білети.
Хід заняття
  Діти, чи знаєте ви, на чому люди подорожують? (На автобусі, машині , літаку, поїзді , кораблі )
  Ми з вами зараз вирушимо в подорож і поїдемо в гості  до Неділі . А щоб сісти в поїзд, потрібно мати білети, на яких зазначені  ваші  місця. Ось підходьте, одержуйте білети. Але вони незвичайні. На цих білетах зображена різна кількість тварин. Скільки тварин на білеті  -  це   буде номер вашого місця. Тож рахуйте, шукайте і сідайте у поїзд. Машиніст вже зайняв своє  місце.
Діти сідають до поїзда і з веселою піснею вирушають у подорож.

Предмети, які можуть полегшити життя школяра


Посібник для починаючих батьків (поради досвідчених батьків)

         До простого списку "підручники -щоденник-пенал..." потрібно додати ще дещо (йдеться не завжди про перше вересня, а просто про шкільний період):

1. Письмовий стіл. Зручний письмовий стіл, який ще якимсь чином треба впихнути в наші непорожні дитячі кімнати, де його ще вчора не було. Зараз продаються дуже зручні столи «два в одному»: письмовий і комп'ютерний разом, причому монітор кріпиться внизу, під столом, і дивитися на нього треба через скло. Модель називається TranQuillita Dl081. Чи не зіпсується у дитяти зір? Ні, тому що погляд вниз не напружує шийні хребці.

2. Магнітола або плеєр для того, щоб вивчати мову як всі білі люди. Це не обговорюється ще і тому, що всі однолітки ходять з навушниками і слухають музику, особливо по дорозі в школу і зі школи, а деколи потайком на нудних уроках.

3. Відеомагнітофон. Він потрібний школяру для перегляду відеофільмів за шкільною програмою. Існують також мовні відеокурси, а також прекрасна серія касет про країни і тварин.

4. Телевізор в дитячу кімнату. Школяр вже гідний персонального телевізора, чи не здається вам так? Може він не хоче сперечатися з бабусею, що бажає дивитися серіали, або з татком, який захоплюється футболом. Пару разів поглянувши на підібгані губки дочки або сина, коли перемикаєш програму на свій лад, все ж таки розщедришся на «дитячий» телевізор.

5. CD, DVD, відеокасети - адже в нас є непогані колекції фільмів класики - якраз за шкільною програмою. Є і на англійській. Хай замість бойовиків діти дивляться того ж Шевченка або Гоголя на відео, це їм не замінить книг, але доповнить їх!
Джерело: http://teacher.at.ua/

Чому дитина не хоче вчитися?


Дошкільники рідко бувають ледачими - частіше батьки страждають від їх невгамовної активності. Але в школі починаються проблеми, велику частину яких батьки схильні описувати ємким словом "лінь".
Коли хороший дошкільник стає поганим школярем, батьки звинувачують перш за все школу, рідше - дитину, майже ніколи - самих себе. Насправді все якраз навпаки: велика частина проблем так чи інакше спровокована батьками. Небажання вчитися може бути викликане різними причинами. Одні діти втрачають інтерес до навчання вже до другого класу, інші - в четвертому-п’ятому, треті, - в підлітковому віці. Якщо ж дитина не хоче вчитися із самого початку, причина, як правило, в його психологічній неготовності до школи.
Кому не терпиться?
Школа не прагне набирати в перший клас "неготових" дітей, адже їй же з ними мучитися! Малюк теж не рветься завчасно розлучитися зі своєю свободою. Це завжди ініціатива батьків. Фахівці знають, що якості, необхідні для початку шкільного навчання, формуються у більшості дітей до семи років. Бувають, звичайно, п'ятирічки, цілком готові до школи, інші ж дозрівають лише до восьми. Але, як правило, саме в сім років у дитини формується мотивація для переходу від гри до навчання.
Можна по-різному оцінювати готовність дитини до школи. Підхід батьків часто формальний. Букви знає, до десяти рахувати вміє, може прочитати напам'ять вірш - готовий. Такий підхід виник не на порожньому місці. Система конкурсного прийому в хороші, престижні школи спонукає і батьків, і підготовчі групи "натаскувати" дітей до "приймальних іспитів". А хороша дитяча пам'ять дозволяє їм вивчити все що потрібно. При цьому батьки упевнені: головне – пристроїти дитину, а там вже якось все утруситься. Небажання маленького школяра вчитися для них грім серед ясного неба. І незрозуміло, як його заставити. Неготовність до школи якраз і полягає в недоліку мотивації. Тобто розуму йому вистачає. Він в принципі може засвоїти те, що проходять в класі. Але не хоче. Йому нудно сидіти на уроці, нудно готувати домашні завдання.
Часто батьки недооцінюють серйозність положення. Коли шестирічне малятко приходить додому і рішуче заявляє, що в школі йому не сподобалося і ходити туди воно не буде, їм це здається забавним курйозом, який варто переказати рідним і знайомим. Деякі бачать в цьому прояв незалежного характеру. Тим часом це класичний випадок відсутності учбової мотивації. Дитина ще не дограла своє. Вона знаходиться на іншому, не менш важливому етапі розвитку, і потрібно дозволити їй пройти цю частину  частина шляху до кінця.
Джерело: http://teacher.at.ua/

Чому дитина не хоче вчитися?


Пора
Якщо малюкові сім, восьмий, а він до цих пір не готовий до такого серйозного переходу, абсолютно необхідно проконсультуватися з психологом. Дитині із затримкою розвитку потрібні спеціальні програми, особливий підхід. Навчання на спільних підставах їй нічого не дасть, окрім комплексу неповноцінності.
Зовсім інший випадок, коли розвиток в нормі, але не сформована учбова мотивація. Маля як би застрягло в "ігровому" періоді. В цьому випадку за допомогою фахівця можна спробувати перекласти його на інші рейки. Інтерес до навчання у такої дитини можна збудити лише за допомогою гри. Завдання фахівця полягає в тому, щоб поступово замінити ігрову мотивацію на більш дорослішу (для цього розроблені спеціальні методики). Як правило, якщо проблема виявлена в квітні-травні, до вересня дитину можна вивести на рівень нормального свідомого першокласника. В ідеалі всі діти, яким з осені треба приступати до навчання, повинні б ще навесні проходити стандартне тестування на шкільну готовність. Розроблені системи тестів, які дозволяють не лише визначити ступінь зрілості дитини, але і виявити його слабкі місця. І попередити батьків заздалегідь, які саме труднощі можуть чекати їх дитину в школі. А труднощі у різних дітей можуть бути абсолютно різні.

"Здатний, але ледачий"

Дітей цього типу особливо багато у великих містах. Вони націлені на пізнання, на здобуття нової інформації - і отримують від цього задоволення. Схоже, це природжена властивість, хоча, як правило, ті, що оточують досить багато роблять для його розвитку.         
Таке маля вирушає в школу, сподіваючись знайти там невичерпне джерело нової інформації. І часто буває розчароване. З'ясовується, що школа досить нудне місце, де доводиться робити багато нецікавих і неприємних  речей. Вчитися красиво писати. Повторювати і закріплювати пройдений матеріал. Терпляче слухати відповіді інших дітей. А він не любить і не хоче все це робити, оскільки тут немає новизни, немає задоволення.
Часто ці діти, не дивлячись на хороші розумові здібності, вчаться посередньо і навіть можуть потрапити в розряд невстигаючих. При цьому спрагу нового вони задовольняють в інших місцях - читання, комп'ютер, гуртки...

Соціально орієнтований

Це дитя зовсім іншого складу. Якщо першого цікавить вміст навчання і мало цікавлять оцінки, то це дитя орієнтоване на похвалу, на схвалення. Він може з рівним успіхом займатися самими різними речами, оскільки суть для нього не в предметі, а в тому, щоб все зробити правильно, виправдати очікування дорослих. Він вирушає в школу саме тому, щоб бути хорошим школярем. Незалежно від рівня інтелекту, він непогано справляється з програмою, все виконує і нічого не пропускає.
Такого роду мотивація абсолютно необхідна на початку навчання - і саме її зазвичай не вистачає шестирічкам. Діти, націлені на нову інформацію, і в шість років, і в сім демонструють приблизно однаковий ступінь готовності до школи. Соціально орієнтовані діти дозрівають до семи років.
У молодших класах це цілком благополучна категорія - і батькам нема на що скаржитися. Але настає час, коли схвалення вчителів і батьків втрачає пріоритетність. На перший план виходить схвалення однолітків. У них же можуть бути в ціні зовсім інші досягнення, інші якості. І ось вже дитину як підмінили. Вона не робить уроків, вчиться як-небудь, десь пропадає або базікає годинами по телефону. Загалом, ледаря ганяє. При цьому вона може проявляти велику старанність в тих сферах, які цінуються в його крузі.
Обох описаних типів дітей не можна назвати ледачими. Вони можуть працювати багато і із задоволенням, але при цьому не робити те, що ми від них вимагаємо. Але є діти, до яких визначення "ледачі" притаманне найбільшою мірою. Це діти, яким нічого не потрібно. Їх зараз стало більше.
Джерело: http://teacher.at.ua/

Чому дитина не хоче вчитися?

Діти, яким нічого не потрібно

Це маленькі Обломови, їх всіх влаштовує, аби їх не чіпали. Природжена ця властивість або придбана, сказати важко. Швидше за все те і інше, тобто природжені передумови закріплюються вихованням.
Рушійною силою розвитку дитини є потреба в нових враженнях. Щоб розвиток йшов нормально, необхідно три основні умови: любов і увагу матері або людини, яка її замінює, деякий природний запас енергії у самої дитини і, нарешті, середа, яка забезпечує цій дитині достатню кількість вражень. Діти, які не отримують необхідної уваги і тепла, не отримують нових вражень, зростають пасивними, позбавленими інтересу і ініціативи. Це звичайна проблема приютських дітей.
Але і в благополучних сім'ях може виникнути схожа проблема, якщо дитину дуже опікають, обмежують її ініціативу. При цьому маля з сильною волею бунтує, а поступливіший звикається, стає пасивним, вчиться отримувати задоволення від своєї безпеки, спокою і комфорту. Він вибирає заняття, що не вимагають напруження, не пов'язані з ризиком. Це дуже зручне маля, яке може цілком влаштовувати дорослих. Особливо якщо самі дорослі того ж складу. Або якщо дитина єдина, довгождана, така, що важко дісталася. Тоді тепличне виховання може здаватися матері єдино можливим.
Якщо додатково таке маля всім забезпечене, все отримує раніше, ніж встигає захотіти, то воно не здатне не лише добиватися чогось, але навіть випробовувати сильні бажання. І все б нічого, але приходить час вчитися - і з'ясовується, що у дитини не лише немає жодної мотивації, але і незрозуміло, як її сформувати. Лише і залишається, що робити з ним уроки з першого класу і до закінчення школи. Або наймати людей, які будуть це робити. Але користі від цього небагато. Необхідність напружуватися викликала у нього стійке небажання. Ні життя, ні друг, ні жінка не змогли це здолати.

Чи знаєте ви свого дитяти?

Абсолютно ясно, що питання, як боротися з лінню або що робити з ледачим дитям, не має сенсу. Все залежить від того, яке маля. Як правило, батьки в змозі самі визначити, до якого типу відносяться їхні діти.
Охоче робить те, що йому велять, але сам не проявляє ініціативи, не ставить собі цілей - це один випадок. Тут батькам слід докласти всіх зусиль, щоб розвинути у дитяти інші форми мотивації, поки є час, поки їх слово, їх думка, оцінка ще важливі для нього. Навряд чи він стане коли-небудь таким, як Пожирач Інформації, але може цілком виявляти стійку зацікавленість в якійсь певній області, якщо його вчасно зорієнтувати. Це можуть бути спорт, комп'ютер, спів, танці, ремесла... У будь-якому випадку на той час, як ви перестанете бути для нього авторитетом, він буде оточений дітьми і взагалі людьми, що цінують уміння і досягнення у вибраній області, - і орієнтуватиметься на їхню думку. А значить, у нього буде стимул діяти, зростати.
Активний, допитливий, але не старанний, байдужий до оцінок, не доводить справ до кінця. Цьому дитяті явно не вистачає мотивації досягнення... У нього не так вже багато шансів стати старанним. По-перше, він отримує задоволення від процесу, а не від результату. По-друге, він слабо реагує на похвалу або осуд. Проте з ним можна працювати, використовуючи якраз особливості його натури. Простий приклад: вчитель оголошує, що на екскурсію в канікули поїдуть лише ті, хто добре закінчить чверть. Оскільки екскурсія цікава, то дитя, мабуть, може заради цього попрацювати.
Діти, орієнтовані на результат. Вони отримують задоволення від виконання задуманого. І тому стараються доводити справу до кінця. Здавалося б, прекрасна властивість. Ось вони де - відмінники, лідери, великі учені. Проте сама по собі мотивація досягнення ще нічого не визначає. Все залежить від того, які цілі ставляться, які результати досягаються. Один запускає ракету в космос, інший грабує банк. І діти цього складу можуть бути як з позитивними установками, так і з негативними. Спільне у них лише наполегливе прагнення до результату. Така дитина може абсолютно нехтувати навчанням, якщо воно не входить в сферу її інтересів, не надихає на якісь досягнення. З іншого боку, навіть не володіючи видатними здібностями, малюк може багато чого досягти, якщо його правильно націлити.
Джерело: http://teacher.at.ua/

Чому дитина не хоче вчитися?


Як не треба боротися з лінню

Абсолютно точно не треба боротися з лінню за допомогою ременя, позбавлення прогулянок і інших карних заходів. "Пиляти" дитину теж безглуздо. Інакше її небажання робити уроки може перерости у неприязнь до школи і праці взагалі, а також до вас особисто. Що ж до "пряника", то із цього приводу існують різні думки. Та і пряники можуть бути різними. Дорослі теж, до речі, працюють не безкоштовно. Якщо жодні інші стимули не діють, матеріальний теж може згодитися. Ще краще, якщо ви навчите дитину саму створювати собі стимули і призначати винагороду - це їй допоможе в житті. Для деяких дітей немає кращої винагороди, чим "зробив - і вільний". Теж варіант. Ми з вами щодня до нього удаємося, коли робимо нудні або неприємні справи. Варто сказати про найпоширеніший метод роботи з ледачими учнями, а саме про спільне приготування домашніх завдань. Інші батьки сидять з дітьми за уроками мало не до десятого класу. Мало того, склалася думка, що хороші батьки саме так і повинні поступати. А ті, хто з дітьми не сидить, -  люди безтурботні і безвідповідальні. Це украй шкідлива ідея. Готувати з дітьми уроки можна лише перший час, щоб навчити їх прийомам організації праці. Надалі роль батьків зводиться до перевірки і допомоги в разі якоїсь скрути. Якщо першокласник ще не дозрів, неорганізований, не в змозі собою керувати, ви можете сидіти поруч, займаючись якоюсь своєю роботою і наглядаючи за ним. Дорослий повинен розуміти, що його мета звести опіку до мінімуму. До кінця першого шкільного року навчання всі діти повинні вміти готувати уроки самостійно.
Джерело: http://teacher.at.ua/

Готуємось до школи


Готуємось до школи
 
Здоровому дитяті легко вчитися
Учбова програма навіть в першому класі дуже напружена, хворіти часу немає, наздоганяти завжди важче, ніж освоювати поступово разом зі всіма.
Ще раз проконсультуйтеся з лікарями, пройдіть диспансеризацію (якщо маля ходить в дитячий сад, диспансеризацію він пройде в саду). З'ясуйте, чи має потребу ваше маля в якому-небудь лікуванні, чи зроблені йому необхідні щеплення. Лікар розповість вам, як правильно загартовувати дитину, щоб до школи вона зміцніла.
Якщо ваше дитя не ходить в дитячий сад, починайте заздалегідь привчати її до режиму життя школяра. Хай вона звикнеться рано пробуджуватися і рано лягати спати. У першій половині дня пограйте в школу, влаштуйте їй "уроки" малювання, читання разом з мамою або бабусею, можна повчити букви, складати слова з кубиків з буквами і так далі Головне не перестаратися - хай все буде в радість.
"Хочу в школу!"
Проведіть екскурсію по школі, пройдіть по двору, загляньте в кімнату першого класу, поглянете як вона оформлена, які там меблі, як виглядає класна дошка. Обговоріть удома, що сподобалося, яке залишилося враження. Поступово у дитини прокинеться інтерес до нового "дорослого" життя. У розмовах з гордістю підкреслюйте "Він у нас вже дорослий, скоро піде в школу". Почніть з приготування: список всього необхідного є при вході в школу.
        Заздалегідь купіть разом з дитиною або подаруйте їй (на день народження, на Новий рік або інше свято) ранець (портфель, сумку). Дозвольте майбутньому першокласникові бути схожим з ним по кімнаті, повернутися перед дзеркалом, з'їздити з ним в гості.
       Поступово наповнюйте ранець необхідними речами, пояснюючи призначення кожної. З ними можна навіть пограти, але під вашим наглядом.
        Разом купуйте зошити і обкладинки для зошитів і книг.
        Займіться устаткуванням робочого місця. Хай маля почне його обживати, розкладе по скриньках зошити, альбоми, олівці. Привчайте дитину самій тут малювати, розглядати картинки, клеїти, ліпити.

Колектив
Якщо дитина ходила в дитячий сад, проблем не буде: вона вже знайома з дисципліною, уміє спілкуватися з однолітками і підкорятися педагогові. "Домашньому" маляті буває важко змиритися, що він не один, не найголовніший, не єдиний, а такий же, як всі останні діти.
        Запишіться в який-небудь кружок, секцію, підготовчі курси, запрошуйте до себе знайомих з дітьми.
        Малюк має бути самостійним: самостійно одягатися, зашнуровувати взуття, збирати портфель.
Джерело: http://teacher.at.ua/


Готуємось до школи (продовження)


Учити або не учити
Деякі мами вважають, що спеціально учити не треба, що в дитинстві має бути дитинство. Інші, навпаки, завантажують малюка до межі: англійська мова, фігурне катання, танці, малювання, і так далі. 
Так треба готувати дитину до школи чи ні? Педагоги і психологи вважають, що обов'язково треба. Лише без примусу і покарань.
Як правильно підготувати дитину до школи і не відохотити до навчання?
По-перше, розвивайте дитині кисть руки: нехай більше малює, пише, вчиться тримати олівець в руці.
По-друге, обов'язково навчіть дитину до школи читати. Читайте йому цікаві книги і запропонуйте дитині читати самій останнє речення на сторінці, останній абзац, кожну четвертую сторінку і так далі Зупиняйтеся кожного разу на "найцікавішому місці", щоб маля захотіло взнати, що далі. Оточіть своїх дітей достатньою кількістю цікавих книжок, відповідайте на всі їх питання, більше спілкуйтеся.
По-третє, будьте терплячі, якщо у малюка щось не виходить, це не означає, що він "нетяма" або "тупиця". Не форсуйте події, ваша праця не пропаде дарма.

Йдемо в школу!
І ось він - перший клас. Візьміть відпустку самі, потім нехай візьме відпустку тато або бабуся, не кидайте все на самоплив, ви потрібні першокласникові.
Будьте в курсі, взнавайте кожного тижня, що дитина вивчає, які у неї успіхи, над чим ще треба попрацювати. Запасіться терпінням, приємно, якщо є успіхи, якщо немає - не трагедія. Робіть уроки разом з дитям, але не перетворюйте домашню роботу на тортури, не виходьте з себе і не виконуйте всю роботу за дитину. Хваліть дитину, навіть якщо результати не дуже хороші. Пам'ятайте, що успіх окриляє і дає сили.

Домашня робота
        Пограйте з дитиною в школу. Хай вона буде вчителем і пояснить вам, як прочитати (написати) слово, вирішити завдання і так далі.
        Можна запросити однокласника разом виконувати домашнє завдання.
        Старші брати і сестри можуть попрацювати репетитором.
Батьки повинні мати повне уявлення про те, що відбувається в школі, бути в курсі всіх подій. Навіть якщо у вашого дитяти скромні успіхи не зневіряйтеся, погана відмітка не покарання, а керівництво до дії. Заняття з дитиною - це нелегка праця, що вимагає терпіння, самовладання і дисципліни, але ви просто зобов'язані допомогти дитині самоутверджуватися, добитися успіхів у всьому і не лише в навчанні.
Джерело: http://teacher.at.ua/

7 правил, як збирати портфель


Нова канцелярія вже давно куплена і чекає своєї години. Збираючи дитину перший раз в перший клас, хочеться покласти в портфель всі канцелярські багатства. Не поспішайте. Необхідний вміст портфеля вчитель зазвичай озвучує на перших батьківських зборах. А ваше завдання - навчити дитину правильно збирати портфель.
Правило 1: дитина повинна самостійно збирати - розбирати портфель.
Щоб добре орієнтуватися у власному портфелі, дитина повинна збирати - розбирати його самостійно. Інакше, замість того щоб слухати вчителя, він велику частину уроку шукатиме в портфелі необхідні речі. Навіть якщо в портфелі всього одне відділення (хоча в більшості сучасних ранців їх як мінімум три), дитині буде потрібно не меншого 10-15 хвилин, щоб знайти потрібну річ в незнайомих надрах портфеля.

Правило 2: портфель треба збирати щодня.
Щодня в портфелі скупчується безліч непотрібних папірців, крихт і всіляких «цінних», але абсолютно непотрібних в школі речей. Стежите, щоб дитина щодня виймала з портфеля весь вміст, викидав сміття і складав назад в портфель тільки необхідні речі.

Правило 3: нічого зайвого.
Завдання батьків - стежити, щоб дитина не носила з собою зайвої тяжкості. По санітарних нормах, що діють, більше трьох кілограмів піднімати перво- классникам не рекомендується. Окрім покладених за програмою 2-3 підручників і 2-3 зошитів, в ранці першоклашки обов’язково лежатимуть пенал з ручками і олівцями, щоденник, рахункові палички, підставка для книг і сніданок. В результаті набирається якраз близько трьох кілограмів. Перший час батькам доведеться контролювати, що дитина кладе в портфель, а потім він буде це робити самостійно.

Правило 4: гігієнічне приладдя.
Навіть у платних школах туалетний папір часто відсутній, не кажучи вже про муніципальні заклади. Тому в портфелі завжди повинні лежати невеликий рулон туалетного паперу і упаковка вологих серветок. Якщо дитина соромиться діставати в школі туалетний папір, покладете її в непрозорий пакет.

Домашня дитина йде вчитися


Початок навчання в школі - один з найбільш складних і відповідальних моментів в житті малюка. Гармонійно вписатися в дитячий колектив в 6-7 років набагато складніше, ніж в 3-4 роки. У дитячому саду вся увага батьків, вихователів і самих дітей сконцентрована саме на взаєминах з колективом. А в шкільні роки увага перемикається на навчання. Тому крім традиційних проблем, які знайомі батькам практично всіх першоклашок, у домашніх дітей виникає ряд специфічних труднощів
Трудність перша: комунікативна
Основна проблема домашніх дітей - відсутність досвіду спілкування з собі подібними. У дитини, яка не відвідувала детські сад, як правило, практично відсутня комунікативна готовність до школи. «Вписатися» в дитяче суспільство, діяти спільно з іншими, поступатися, підкорятися, тобто якості, що забезпечують безболісну адаптацію дитини до нового колективу. Менталітет домашнього чаду сильно відрізняється від менталітету малюка, який хоч би рік відвідував дитячий сад. Домашня дитина, як правило, займає егоцентричну позицію. Він упевнений, що інші діти винні його слухатися і лагодитися. Він вважає себе єдиним і неповторним, віссю, навколо якої обертається всесвіт.
І дуже дивується, коли колектив не визнає за ним беззастережне право на лідерство. В результаті його самооцінка різко міняється і, як правило, далеко не в кращу сторону.
Завдання батьків в цій ситуації - пояснити дитині елементарні норми і правила, яким необхідно слідувати при взаємодії з тими, що оточують. Не заохочуйте прояв дитячого егоїзму. Малюк повинен розуміти, що він не єдиний на світі і що у навколишніх людей можуть бути власні бажання і потреби. Почастіше грайте з сином або дочкою в ролеві ігри. Так, в ігровій формі можна розглянути самі різні моделі спілкування і пояснити їх дитині. Навчившись таким чином погоджувати свої дії з кимось ще, малюк переносить цю модель поведінки на відносини з однолітками. Учите дитину не тільки брати, але і давати.
Трудність друга: мотиваційна
У дітей, які відвідували дитячий сад, правильно сформований мотив - вони йдуть в школу вчитися. Вони вже награлися в саду і хочуть знань. Домашні діти, позбавлені тісного спілкування з ровесниками, часто йдуть в школу спілкуватися. У першому класі вони віддають багато часу і емоцій на вибудовування взаємин з однокласниками. Для них важлива думка інших дітей, важливо знайти своє місце в колективі, важливо знайти нових друзів. При цьому навчання відсовується на другий план. Дитина, яка не пройшла певні стадії взаємодії з соціумом, сприймає школу як увлекательную нову гру. Саме так четирех-пятілетній крихта відноситься до дитячого саду.
І в результаті, зіткнувшись з першими труднощами навчання, першокласник психологічно не готовий їх долати. Адже гру у разі зникнення інтересу завжди можна перервати і знайти собі заняття до душі. З навчанням все не так.
Завдання батьків - зорієнтувати дитину саме на процес навчання. Важливо, щоб школа привертала маленького учня своєю головною діяльністю - навчанням. Розповідайте дитині, які предмети він вивчатиме в школі, як проходить урок, як треба відповідати, як цікаво дізнаватися щодня багато нового.
Трудність третя: страх перед вчителем
Багато домашніх дітей, на відміну від малюків, що відвідували дошкільні установи, випробовують панічний страх перед вчителем. Вони часто «відключаються» на уроці і «йдуть в себе». Така дитина тихо сидить, але неначе відсутній, не чує питання, не виконує завдання вчителя. Це не пов’язано з тим, що йому нецікавий або він захоплений чимось іншим. Як правило, відхід в себе, в свій внутрішній світ викликаний страхом перед реальністю. В даному випадку перед вчителем. Модель взаємин вчитель - учень сильно відрізняється від моделі дитина - батьки.
Діти, які пройшли через дитячий сад і навчилися вибудовувати спілкування дорослими по моделі вихователь - дитина, легко переходять на шкільний варіант взаємин. Вони не бояться вчителя і адекватно сприймають строгість, критику.
Завдання батьків - пояснити дитині дії вчителя: чому він лає когось, чому сердиться, критикує. Розповісти малюкові, що це ніяк не пов’язано з ним особисто - критикують не його, як особа, а, наприклад, неправильно виконане завдання. І ще одне. Дитина повинна поважати вчителя, а не боятися його. Батьки повинні пояснити маленькому учневі просте правило - вчитель завжди має рацію. Всі виникаючі питання дорослим варто вирішувати тільки наодинці з педагогом і у жодному випадку не критикувати його у присутності дитини. До речі, для того, щоб вчорашній дошкільник міг безболісно включитися в процес навчання, йому необхідний досвід спілкування із сторонніми дорослими.
Малюк не повинен «падати в непритомність» від одного тільки погляду випадкового перехожого або зауваження сусіда по під’їзду.
Джерело: http://teacher.at.ua/

Домашня дитина йде вчитися (продовження)


Трудність четверта: життя за розкладом
Найбільшим стресом почала навчання в школі є дотримання строгого режиму дня. Діти, що відвідували дитячий сад, звикли жити за розкладом. Домашні крихти, навіть в тому випадку, якщо батьки прагнули дотримувати певний режим дня, мали набагато більшу міру свободи. В результаті різкий перехід такої дитини на достатньо жорсткий шкільний режим стає сильним стресом. Дитячий організм чинить опір новому розпорядку, малюк стає повільним. Ваш випадок? Не квапите дочку або сина, чим більше ви прискорюватимете процес, тим повільніше все відбуватиметься. Повільність - це природна захисна реакція організму.
Заводите будильник трохи раніше, наперед попереджайте дитину, коли він повинен закінчити свої справи (через 20 хвилин ми виходимо). У жодному випадку не лайте чадо за запізнення (ми повинні були вийти 10 хвилин тому). Від постійного поспіху дитина швидше перевтомлюється і гірше засвоює нову інформацію. Щоб перехід на шкільний режим пройшов менш травматічно - за декілька місяців до 1 вересня почніть перекладати малюка на новий, схожий, розпорядок дня. Навчите дитину самостійно стежити за часом (через 30 хвилин будуть мультики - поклич мене). Це піде йому на користь.
Трудність п’ята: завищені очікування
Більшість батьків, які не віддавали дитини в дитячий сад і займалися з ним удома, упевнена, що їх чадо значно розумніше за однокласників.
Вони чекають від нього миттєвого і запаморочливого успіху. А до неминучих на початку навчання труднощів відносяться негативно. Середньостатистичні успіхи дитини вони сприймають, як невдачі. Вони недооцінюють досягнення малюка. Він відчуває, що мама і тато засмучені (навіть якщо вони це приховують). В результаті у маленького учня пропадає бажання досягти успіху, знижується упевненість в собі і формується низька самооцінка.
Дитина гірше засвоює новий матеріал, з’являються погані відмітки, які знову викликають незадоволеність батьків, і розірвати цей замкнутий круг стає все складнішим.
Часто родичі, намагаючись подолати шкільні труднощі, добитися кращих (із їхньої точки зору) результатів, збільшують навантаження дитині. Влаштовують щоденні додаткові заняття, примушують по кілька разів переписувати вправи, довго сидять з дитиною над домашнім завданням. Це приводить до тієї, що ще великій пробуксувала процесу навчання. Перш ніж ухвалювати дитині «вирок», поговорите з вчителем - може це тільки вам здається, що малюк нічого не встигає. Постарайтеся адекватно оцінювати можливості чаду і не завищувати планку.
Трудність шоста: порівняння з однокласниками
Все пізнається в порівнянні. Потрапляючи в суспільство ровесників, дитина починає порівнювати себе з однокласниками. Через цю фазу проходять всі діти. Якщо відвідував дитячий сад, то до першого класу він вже пройшов через цей етап і не намагається у всьому дорівнювати на тих, що оточують. Домашня дитина, навпаки, дуже залежна від думки однокласників. Йому важливо бути таким, як все, а не виділятися на загальному фоні. В результаті малюк, замість того щоб розвивати і демонструвати свої знання, прагне злитися з класом, стати непомітним і не виділятися на загальному фоні. Додаткові уміння дитина сприймає не як власну гідність, а як недолік і старається їх нікому не демонструвати.
Щоб не посилювати ситуацію, у жодному випадку не порівнюйте результати досягнень сина або дочки з нормами (вимогами шкільної програми) і досягненнями інших учнів. Порівнювати дитину можна тільки з ним самим і хвалити тільки за поліпшення його власних результатів (вчора ти зробив дві помилки, а сьогодні тільки одну).
Завдання батьків - пояснити чаду, що всі діти разниє, з різними здібностями і талантами (Коля швидко вважає, Маша красиво малює, а ти добре читаєш).
Різниця в адаптації
Адаптація до школи у домашніх і у «садовськіх» дітей, природно, протікає по-різному. Малюки, що відвідували дитячий сад, як правило, в період адаптації можуть бути дуже галасливими, галасливими, вони носяться по коридорах, відволікаються на уроках, часто сперечаються з вчителями. У таких дітей може різко покращати апетит, вони постійно хочуть їсти. Домашні діти, навпаки, дуже скуті, боязкі, прагнуть триматися непомітно, при щонайменшій невдачі, зауваженнях плачуть. У них може порушитися сон, пропасти апетит, вони стають капризні і починають виявляти цікавість до іграшок і книг для зовсім крихт. Домашні діти частіше і довго хворіють, причому ці хвороби носять психосоматичний характер.
Такі малюки знаходяться в групі ризику з погляду виникнення шкільного неврозу. Зазвичай період адаптації до школи складає від 1 до 2 місяців. Якщо через цей час ситуація не нормалізувалася, щоб не запускати проблему, проконсультуйтеся у психолога і невропатолога.
 Джерело: http://teacher.at.ua/

Вчимо дитину писати


Поради класовода батькам

• Навчаючи дитину калiграфiчно писати, необхiдно враховувати її iндивiдуальнi особливостi: нахили, особливостi зору (короткозорiсть, далекозорiсть), вiдхилення в моторицi (тремтiння пальцiв, посмикування руки пiд час письма i т. iн.).
• Кожне заняття починається з перевiрки правильностi сидiння дитини, положення ручки або олiвця в руцi, розмiщення зошита на партi або столi та його перемiщення пiд час письма. Це сприяє профiлактицi порушення постави i зору дитини, пiдвищенню працездатностi, формуванню правильного та швидкого письма.
• У процесi занять звертайте увагу на те, наскiльки чiтко дитина обводить контури фiгур, лiнiї вiзерункiв, малює i пише злiва направо.
• Пiд час роботи над написанням лiтер звернiть увагу дитини на елементарний склад букв, допоможiть їй видiляти найпростiшi графiчнi одиницi, проведiть ритмiчне прописування цих елементiв спочатку в повiтрi, а потiм за допомогою ручки.
• Орiєнтуйте маленьких школярiв на правильне з’єднання букв у складах, на дотримання нахилу пiд час написання букв i слiв.
• Навчайте дiтей писати чисто, без помарок, не заходити на поля, не обводити букви двiчi. Таке письмо сприятиме вихованню охайностi, працьовитостi, сумлiнностi та старанностi у виконаннi будь-якої роботи.
• Виконуючи з дитиною роботу з написання слiв, нагадуйте їй про лексичне значення слова та необхiднiсть дотримуватися правил орфографiї.
• Пам’ятайте: безперервне письмо не повинно тривати довше п’яти хвилин.
• Через кожнi 7 - 10 хвилин роботи з прописами необхiдно проводити фiзкультхвилинки тривалiстю 1,5 - 2 хвилини, а також спецiальнi пiдготовчi вправи для розвитку пальцiв, кистi, передплiччя руки.
• Формування графiчних навичок — процес складний i тривалий. Дитина, зображуючи найпростiшi елементи тiєї чи iншої букви, докладаї максимум зусиль, емоцiйно переживає свої невдачi. Тому необхiдно враховувати настрiй дитини, вчасно приходити їй на допомогу.
• Не забувайте похвалити дитину, заохотити її стараннiсть.
• Ваша постiйна увага, пiдтримка та активна допомога в оволодiннi навичками письма нададуть дитинi впевненостi у своїх силах i можливостях.
 Джерело: http://teacher.at.ua/

Вивчіть та пограйте з дітьми


Користування предметами (споживання)
Дитина шести років має  знати про те, що кожний предмет використовується (споживається) для задоволення потреб людини. Вміти використовувати за призначенням основні предмети, знаряддя праці, речі, прилади, дбайливо до них ставитися, знати місце зберігання кожного. Володіти елементарною культурою споживання продуктів праці інших людей.
Пограйте з дітьми. 
       Д/гра “Який предмет потрібен?”
1.     Щоб визначати час.
2.     Розмовляти на відстані.
3.     Спостерігати за зірками.
4.     Вимірювати вагу.
5.     Міряти температуру.
6.     Варити їжу.
7.     Намалювати картину.
8.     Їсти суп.
9.     Чистити зуби.
Виготовлення предметів (виробництво)
      Дошкільники мають знати про існування різних виробництв, що виготовляють предмети вжитку, технічні прилади та знаряддя, засоби пересування та зв’язку. Називати деякі з відомих. Розуміти відмінності між виробничою діяльністю дорослої людини та предметно-практичною дитини. Охоче займатися практичною діяльністю, доводити розпочате до кінця.
1.     Пограйте з дітьми.
1.Необхідно дати дітям поняття про матеріали, з яких виготовляються предмети: папір, тканина, деревина, метал, глина, скло, пластмаса, гума.
2.     Д/гра “З чого зроблений предмет?”
3.     (рушник, стіл, ложка, окуляри, ручка, книга, сукня, чашка, лампа, пилка, лінійка, гумка, лялька, м’яч, шорти, ніж, подушка, олівці...)
       Д/гра “Що буває дерев’яним, скляним, гумовим?”
       Д/гра “Що зайве?”
       рушник, наволочка, окуляри, сарафан;
       тарілка, ложка, чашка, цукерниця;
       ніж, каструля, шпалери, таз;
       ваза, ковдра, окуляри, лампочка;
       книга, газета, олівець, зошит;
-    лінійка, ручка, зубна щітка, стіл
     За матеріалами: http://oipopp.ed-sp.net/ , http://teacher.at.ua